До 130 річчя від дня народження українського актора, заслуженого

артиста РРФСР, народного артиста УРСР, уродженця

с. Кобеляки Полтавської області

Шкурата С.Й.

 

             Ім’я Степана Йосиповича Шкурата – народного артиста України та народного артиста РСФСР було добре відоме і в Україні, і в Росії. Та перш ніж прийшло визнання, йому довелося пройти стрімкими життєвими дорогами.  

           Рано осиротів, спробував усього: наймитського хліба, шевського та мулярського ремесла. І, врешті, став пічником. Про це сам Степан Шкурат так згадував: «Пічницьке діло перейшло мені у спадок від діда і батька, котрі завжди брали мене з собою, коли йшли до когось робити піч. Сім’я наша була великою (я був найстаршим з дітей), от і допомагав дідові та батькові прогодувати родину. Про навчання й мріяти не міг. Після смерті батька довелось розпрощатися зі своїм дитинством, йти на самостійні заробітки…».

             У 1905 році на сцені Народного будинку Степан Шкурат зіграв свою першу роль у п’єсі Котляревського «Наталка Полтавка». Дебют був успішний. Тепер він жив таким життям: удень пічник, в обідню перерву бігав на репетицію, а ввечері – актор.

           У 1910 році він переїздить разом з родиною із Кобеляків, де народився, до Ромен і до останніх днів свого життя пов’язує свою долю з Роменським народним театром, де створює переконливі образи у виставах «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Мартин Боруля», «Суєта», «Сава Чалий», «Бурлака» І. Карпенка-Карого, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка.

         Творчий шлях, що розпочинався в самодіяльних театрах, привів Степана Шкурата у велике мистецтво. Відомий кінорежисер І. Кавалерідзе запропонував Шкурату зіграти у своєму першому фільмі «Злива».

Степан Шкурат чудово справився з роллю. Далі знімається у фільмах «Перекоп», «Чапаєв», «Коліївщина», «Вершники», «Запорожець за Дунаєм», «Тарас Шевченко». Саме в них чи не найбільше і почав розкриватися талант С. Шкурата.

Появу актора з Ромен відразу помітив на екрані славетний митець кіно О. Довженко, який саме готувався до постановки фільмів «Земля», «Іван». У цих стрічках Шкурату вдалося розкрити складні шляхи становлення своїх героїв. Цікаво охарактеризував особистість актора перший його режисер І. Кавалерідзе: «Степан Шкурат міг би бути українським Шаляпіним, коли б мав можливість вчитись, а не змушений був годувати 13 дітей. Актор, що не закінчив консерваторії, не мав театральної освіти, став талановитим виразником ідей того часу, в якому він жив. І в цьому саме його сила і краса».

            Степан Шкурат зіграв більше ста ролей у кіно і на сцені. Багато років був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР. Успіх його виступів завжди був дуже великий. Коли питали, в чому його секрет, він лукаво всміхався, погладжуючи вуса, і казав: «А який там секрет, ніякого секрету немає. Треба тільки не грати, а жити перед камерою, сприймаючи чуже горе, чужі страждання, як свої. Так само і радощі».

            Як талановитий актор, С. Й. Шкурат користувався великою популярністю і авторитетом у багатьох кінорежисерів. Особливо після співпраці із О. Довженком його запрошували зніматися у багатьох фільмах, пропонували переселитися до Москви, Києва, але він постійно відмовлявся. Лишився вірним Сулі, Ромнам, рідній землі, в якій він черпав наснагу для свого великого і неповторного мистецтва. До останніх років життя слугувала муза високого ґатунку Степана Шкурата рідному народові, українській культурі. Тому не випадково за видатні заслуги у розвитку українського театрального і кіномистецтва С.Й. Шкурату Указом Президії Верховної Ради УРСР у 1971 році було присвоєно почесне звання народного артиста України.

          Серед багатьох публікацій, присвячених творчості видатного актора, привертає увагу нарис «Актор із пічників» у книзі «Долі людської мить» сумського письменника П. Нестеренка. В ній емоційно, образно розкрито постать артиста, неповторний талант якого і сьогодні з нами, радує, кличе, виховує.

Помер Степан Йосипович Шкурат 26 лютого 1973 року в Ромнах на вісімдесят восьмому році життя.

 

Використані інтернет- ресурси:

https://romny.info/vistiromenschyny/1456--125-

https://romny-bibl.edukit.sumy.ua/Files/downloadcenter/